Історія сіл
Жеревці – село, центр Жеревецької сільської ради, до складу якої входять села Запілля, Зарічка та Рудня-Жеревці (раніше називалася Жеревецькою Руднею і входила до складу Білокоровицької волості Овруцького повіту). Розташоване на лівому березі річки Жерев, від якої воно й отримало сою назву, за 23 км на схід від районного центу і за 7 км від залізничної станції Білокоровичі.
Впереше згадується в акті від 30 квітня 1692 року як власність відомого на той час церковного діяча Луцького єпископату Діонісія Жабокрицького. В акті повідомляється, що сотник Дилевський, який підпорядковувався козацькому полковнику Василю Іскрицькому, брав із місцевих селян різні побори та контрибуції. Згадка про село є і в акті від 07 липня 1696 року, в якому номінал Луцького єпископату Жабокрицький скаржився на козацького полковника Тимофія Кутинського (Барабаша) за те, що той розквартирував свій полк у володіннях єпископа й «…розорили эти имения, в том числе и село Жеревцы ». Жеревці згадуються ще в одній скарзі від 29 липня 1706 року на Олександра та Софію Немиричів, за те, що за їхніми вказівками озброєний загін напав на Жеревці Овруцького повіту Київського воєводства та пограбував жителів, забрав особисте майно Діонісія Жабокрицького.
Церква в с. Жеревці була побудована 1804 року На початку ХІХ ст. село належало поміщикам Самоплавським і Чайковським. Пізніше було поділене між їх спадкоємцями та частково розпродане. З 1878 року Жеревцями послідовно володіли дворяни Федір і Микола Герасименки, Леонтій Райкевич (1879 – 1889 р.р.) та протоієрей Києво-Флорівського монастиря Іоанн Правіков. Разом із Руднею-Жеревецькою маєток мав 2323 десятини. У 1911 році в с. Жеревці налічувалося 1844 жителі та 246 дворів; у 1926 р. – 902 жителі та 168 дворів.
Радянську владу встановлено в січні 1918 році.
У 1902 р. в с. Жеревці відкрито однокласну церковнопарафіяльну школу, яка була розміщена у приватному будинку. У ній навчалося 46 хлопчиків і 5 дівчаток. 1913 року Жеревецька школа стала чотирикласною, мала десятину землі, на якій доглядали сад і город. У 1920 році в селі відкрито трирічну трудову початкову школу, в якій у 1927 році два вчителі навчали 85 дітей. Крім цього, було створено пункт для ліквідації неписьменності серед дорослих і підлітків. У 1938 році школа стала семирічною. Після визволення села радянськими військами відновлено навчання дітей (спочатку в селі Запілля). А в 1948 році із перевезеної хати із Запілля було збудовано приміщення школи на три класи. У 1959 році школа стає середньою. У 1984 році в с. Жеревці збудовано нове типове приміщення школи на 464 учнівських місця.
У 1919 році в селі було створено перший сіль ревком, а в травні 1924 року організовано Жеревецьке сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство членів Коростенського райсільсоюзу. В 1929 році група бідняків с. Жеревці об’єдналися в колгосп під назвою «Червоний ратай». На хуторі Лучищев друга група бідняків об’єдналася в колгосп ім. Ворошилова. Згодом ці два господарства об’єднались в одне під назвою ім. Ворошилова. В 1947 році колгосп носив назву ім. Шевченка (з 1976 року – «Жеревці»). В 1951 році чотири колгоспи із сіл Жеревці, Зарічка, Запілля, Рудня-Жеревецька об’єдналися в один ім. Ворошилова. У 1976 році навколишні села були об’єднані в хмелерадгосп «Жеревці».
Жертвами Голодомору 1932 – 1933 р.р. стали 68 жителів села.
В роки Великої вітчизняної війни 189 жителів села активно боролися з окупантами, 118 – полягли в боях за Батьківщину, 145 – відзначено орденами та медалями. Понад 50 чоловік були учасниками партизанського руху. 18 червня 1943 року загарбники повністю спалили село, по-звірячому вбили та спалили живими 82 жителі села. У 1967 році в с. Жеревці встановлено пам’ятник невідомому солдату, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, а у 1968 році – пам’ятник на честь червоноармійця, який загинув в роки громадянської війни.
На території села діють загальноосвітня школа, клуб, дві бібліотеки, медпункт, відділення зв’язку, два магазини.
Станом на 01 січня 2013 року проживає 194 чоловіків та 197 жінок, з них 53 чоловіків віком до 17 років, 68 – віком від 18 до 39 років, 47 – віком від 40 до 59 років, 26 – від 60 років. Жінок віком до 17 років – 43, від 18 до 39 років – 59, від 40 до 59 років – 50, від 60 років – 45.
с. Зарічка
Село, підпорядковане Жеревецькій сільській раді. Розташоване на лівому березі річки Вітки (ліва притока р. Жерев), за 23 км на північний захід від райцентру та за 4 км від залізничної станції Жерев. Засноване у 20-х роках ХХ ст. як хутір. До 1923 р. село перебуло у складі Білокоровицької волості Овруцького повіту. У 1926 році – 810 жителів, 146 дворів; 1941 році – 111 дворів.
В 1930 році селяни об’єднались в колективне господарство під назвою «Переможець», яке у 1951 році було приєднано до колгоспу ім. К.Є. Ворошилова (с. Жеревці). Жертвами Голодомору 1932 – 1933 р.р. стали 77 жителів села.
У період фашистської окупації (20 серпня 1941 р. – 31 грудня 1943 р.) гітлерівці 18 червня 1943 р. спалили село, загинуло 26 жителів.
У Зарічанській школі у 1949 році навчалося 122 учні. В Зарічці діє магазин, фельдшерський пункт, клуб. Станом на 01 січня 2013 року проживає 151 чоловік та 156 жінок, з них 30 чоловіків віком до 17 років, 60 – віком від 18 до 39 років, 35 – віком від 40 до 59 років, 26 – від 60 років. Жінок віком до 17 років – 24, від 18 до 39 років – 45, від 40 до 59 років – 33, від 60 років – 54.
Запілля
– село, підпорядковане Жеревецькій сільській раді. Розташоване за 27 км на північний захід від райцентру та за 3 км від залізничної станції Білокоровичі. Відоме з ХІХ ст. Належало до Жеревецького маєтку.
У 1899 році – 301 житель та 39 дворів; 1910 році – 213 жителів та 58 дворів; 1926 році – 532 жителі та 99 дворів; 1941 році – 533 жителі та 119 дворів.
Радянська влада встановлена в січні 1918 року. До 1923 року Запілля перебуло у складі Білокоровицької волості Овруцького повіту, а з 25 січня 1926 року – у складі Лугинського району.
В 1930 році селянська біднота об’єдналась в колективне господарство за назвою ім. В.В. Куйбишева. В 1951 році колгосп ім. В.В. Куйбишева був приєднаний до колгоспу ім. К.Є. Ворошилова (с. Жеревці).
Жертвами Голодомору 1932 – 1933 р.р. стали 40 жителів села. Період фашистської окупації тривав з 20 серпня 1941 року по 31 грудня 1943 року.
Запіллянська школа розпочала навчання учнів з 1 вересня 1944 року. Тоді в ній двоє вчителів навчали 38 учнів. У 1945 році в школі було вже 53 учні, а в 1949 році – 97 учнів. Запіллянська школа працювала до 1980 року. В с. Запілля діють магазин, медпункт, клуб, бібліотека.
Станом на 01 січня 2013 року проживає 145 чоловіків та 168 жінок, з них 29 чоловіків віком до 17 років, 54 – віком від 18 до 39 років, 41 – віком від 40 до 59 років, 21 – від 60 років. Жінок віком до 17 років – 32, від 18 до 39 років – 48, від 40 до 59 років – 34, від 60 років – 54.
Рудня-Жеревці (колишня назва Рудня-Жеревецька)
Рудня-Жеревці – село, підпорядковане Жеревецькій сільській раді. Розташоване за 22 км на північний захід від райцентру та за 2 км від залізничної станції Жерев.
До 1923 року село знаходилося у складі Білокоровицької волості Овруцького повіту Волинської губернії.
Радянська влада встановлена у січні 1918 року.
У 1926 році налічувалось 372 жителі та 61 двір; у 1941 році – 419 жителів та 85 дворів; у 1946 році – 407 жителів; у 1970 році – 459 жителів.
Колгосп «Поліська комуна» організовано у 1931 році і у 1951 році приєднано до колгоспу ім. К. Ворошилова.
Жертвами Голодомору 1932 – 1933 років стали 28 жителів села.
Період окупації німецько-фашистськими військами тривав із 20 серпня 1941 року до 31 грудня 1943 року. У 1970 році на східній околиці села встановлено обеліск на могилі червоноармійця З.І. Зонайлова, який загинув при визволенні Рудні-Жеревців у грудні 1943 року. На будинку, в якому проходили збори підпільної організації, яку очолював О.О. Давидюк, у 1980 році встановлено меморіальну дошку.
Руднє-Жеревецька школа відкрита у 20-х роках ХХ ст. і знаходилася у приміщенні сільської хати. Тоді в школі працював лише один вчитель.
Після звільнення району від гітлерівців школа почала працювати з 1944 року. В той час один вчитель навчав 44 учні. А в 1945 році працювало вже два вчителі, які навчали 67 учнів. У 1948-1949 роках в школі навчалося відповідно 81 та 77 учнів. У 70-х роках ХХ ст. школа була закрита.
Поблизу села до 1995 року діяв Лугинський гранітний кар’єр. В результаті аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року село віднесено до зони безумовного (обов’язкового) відселення.
На території Рудні-Жеревці діють фельдшерський пункт, магазин.
Станом на 01 січня 2013 р. проживає 15 чоловіків та 21 жінка, з них 2 чоловіків віком від 18 до 39 років, 7 – віком від 40 до 59 років, 6 – від 60 років. Жінок віком до 17 років – 1, від 18 до 39 років – 4, від 40 до 59 років – 5, від 60 років – 11.
Село моє стоїть в поліськім краї
Круг нього розстелилися ліси
І ніжно там так соловей співає
Про рідний край,про батьківські хати